Адам продовжував розчинятися в дорозі, втіхах і феєрверках життя, збираючи плоди хтивості. Нарцис заздрив йому і бився в істериці на смертному одрі. У нескінченному земному егораї Адам богофонтанував, не знаючи горя та смутку. Батьків він не пам'ятав і йому ніхто про них не нагадував. Їм не було місця у його раю. Там нікому не було місця, крім нього найулюбленішого. Німфетки та русалки, суккуби та вакханки, сатири та пани були лише запрошеними. І навіть не почесними гостями, а обслуговуючим персоналом на цьому святі життя під ім'ям рай Адама.