"Душа Аполлінарія була розірвана на частини. Він був роздертий протиріччями - з одного боку боявся власних зображень, а з іншого - бажав побачити свого доппельгангера. Через постійні тривоги постарів - внутрішні страждання дали про себе знати. Дивлячись у дзеркало, став заїкатися і нести якусь фантастичну брехню, шизофренічну нісенітницю, явно перетворився на божевільного космонавта, який нескінченно вдягає і знімає скафандр у надії знімати все. бажаннями мучив своє хиткі я, таке слабеньке, таке убогеньке, таке ефемерне і таке… улюблене."