Незадовго до смерті Г. К. Жуков сказав: «Історія Великої Вітчизняної війни є абсолютно неправдоподібною. Це не історія, яка була, а історія написана. Кого треба прославити, про кого треба промовчати…» Однією з таких напівзабутих трагедій, про яку вважали за краще мовчати і радянська пропаганда, і сам Маршал Перемоги, була загибель навесні 1942 року в «котлі» під Вязьмою 33-ї армії генерала Єфремова. Винуватцем цієї катастрофи тепер все частіше називають Жукова, який спочатку наполягав на ризикованій операції, потім заперечував проти своєчасного виведення армії з оточення, а після розгрому обвинуваченого у всьому її командарма, з яким у Георгія Костянтиновича були, м'яко кажучи, натягнуті відносини. Чи обґрунтовані звинувачення у адресу Жукова? У чому справжні причини катастрофи? І чи можна було її уникнути? Відповіді на всі ці питання ви знайдете в цій книзі, автор якої багато років буквально по крихтах збирав будь-яку доступну інформацію, архівні матеріали та свідчення очевидців, щоб докладно, по днях і хвилинах, відновити справжню історію подвигу та трагедії 33-ї армії. >