Десять років тому мій світ розвалився на шматки. Однією його частиною – великою, величною – залишився світ звичайних, нормальних людей. А другою частиною став світ мого сина. Колись фраза «особливі діти» для мене не означала зовсім нічого. «Ну якісь не такі діти»,– думалося мені. І ось я потрапив у світ дивовижний та ворожий – світ батьків особливих дітей. Якби мене просили описати цей світ, я сказав би, що там панує одне єдине слово – безвихідь. Але ця книга не про неї. Це моя друга збірка оповідань, в якій особливе місце займає мій молодший, особливий син. Тут сміх, горе, сльози, страх, біль. І радість.