Страдання. Життя людське огорнуте ним. Ми приходимо в цей світ у стражданні і в ньому ж залишаємо його, часто так і не пізнавши ні сенс власного існування, ні Всесвіт, в якому нам судилося з'явитися на світ. Ми — сліпі кошенята, які тикаються в груди навколишнього буття, сподіваючись пригорнутися до заповітного соска і хоча б на мить відчути солодке молоко життя. Але якщо кошенята в результаті розкривають повіки, що злиплися, то нам не судилося цього зробити ніколи. І велика удача, якщо комусь із нас вдається навіть у такому суворому недружньому світі подолати та знайти себе на своєму коротенькому проміжку існування. Ми прокляті, але ми все ще піднімаємо голову, з надією дивлячись на яскраві зірки, що мерехтять у страшній і заворожливій глибині космосу, і сподіваючись на когось, хто прийде і скине кайдани нашого нескінченного страждання.