Ідеали та ідоли: такі співзвучні, але різні слова. Прагнучи до захмарних ідеалів, ми часом створюємо собі земних ідолів, поклоніння яким стає самоціллю, заміняючи саму ідею, ціль. З цим стикається герой повісті «Покидаючи Вавилон» Доменіко Джованні. Автор дає можливість на короткий час побути читачеві вершником доль і самому визначити, чи залишиться герой при своїх ідолах або відпустить їх і почне жити заново. Але серед ідолопоклонників автор наполегливо намагається побачити не персонаж, а цілий народ. Одна дороговказ веде людину і країну: політична арена України, не бажаючи змінюватися, майстерно маскується старим режимом. Звуками революційних закликів вона мчить з одного десятиліття до іншого, і в цьому доля людини і країни схожа.