Відень 1934. Десятирічна Мерет Войтек стає ученицею шанованого професора-музиканта Віктора Розена, єврея в еміграції з Німеччини. Через три роки, знаючи, що нацисти наступають, Розен каже своєму багатообіцяючому учневі, що він повинен виїхати з Відня до Лондона. Коли Відень тихо переходить під владу нацистів, Мерет стає свідком наслідків для євреїв міста, але коли її оркестр стає підрозділом Гітлерюгенду, вона підкоряється і носить уніформу. Тим часом по всій Європі доктор Карел Сабо, угорський фізик, був інтернований у таборі на острові Мен. Невдовзі після цього Сабо перевозять до Канади, де його рятують американці, які залучають його до команди з розробки атомної бомби в Нью-Мексико. У своїй дев’ятій книзі Лоутон плавно переміщується від Відня й Освенцима до пустель Нью-Мексико й Лондона, ілюструючи захоплюючі паралелі між ворогом-інопланетянином, Сабо та язичником Войтеком, коли доля несе кожного через різні й нетрадиційні поля битв руйнівної війни до несподіване перехрестя наприкінці роману. У результаті «Польова лілія» стала найкращою книгою Лоутона, історично достовірним і надзвичайно написаним романом, який досліджує діаспору двох європейців від приходу Гітлера до постатомної ери.