Хто сказав, що дорослішаючи ми отримуємо більше свободи? У моєму випадку все відбувається з точністю до навпаки, тому що саме почавши самостійне життя, я зненацька потрапила в епоху тотального контролю. От скажіть, до чого мені охоронець, та ще й такий, що не відходить ні на крок, руйнуючи і особисті стосунки, і професійну кар'єру? Я ж проста асистентка у лабораторії дослідження мозку, а мої родичі далеко не олігархи! До того ж, миритися з утиском прав не в моєму характері. Зроблю все, аби повернути собі незалежність! Не вийшло? Отже, влаштуємо так, щоб нав'язаний охоронець втік від мене сам. Терпить? Змінимо тактику, дізнаємося слабкі сторони і завдамо вирішального удару. Для цього потрібно покопатися у його пам'яті? Скористаємося службовою технікою. Ой... А що це у нього там твориться?