В останні роки майже всі публікації, присвячені Максиму Горькому, стосуються політичних аспектів його біографії. Деякі рішення, прийняті письменником останніми роками його життя: підтримка сталінської культурної політики або виправдання таборів, які він вважав місцем виправлення для злочинців, радикальним чином вплинули на оцінку його творчості. Щоб зрозуміти причини неоднозначних рішень, прийнятих письменником наприкінці життя, необхідно ще раз розглянути його політичну біографію – від перших революційних гуртків та участі у революції 1905 року до створення Капрійської школи. Сьогодні настав час заново вивчити полеміку серед російських соціал-демократів початку XX століття, дати слово героям цих подій – не тільки більшовицьким діячам, чия історія була стерта або спотворена, як трапилося з А. Богдановим і М. Горьким, а й таким інтелектуалам, як М.Бердяєв і С.Булгаков, які вступили в цю дискусію, розглянувши релігійну природу більшовизму та небезпеку тоталітарного переродження його ідей. Книга призначена для фахівців-істориків, а також для широкого кола читачів, які цікавляться історією та літературою. Видання 2-ге, виправлене.