Його ніколи не шкодувала доля, він стійко зносив усі удари, коли вона, зламана, обпалена злісно сміялася йому в обличчя. Він завжди вірив, що прорветься, вирветься. Його не раз ламали в цьому житті, викручуючи жили, не раз били, розмазуючи по обличчю липку, солону кров. Він неодноразово вмирав, хапаючи ротом повітря, все одно викручувався. Через дев'ять років він повертається додому, відсидівши за вбивство ґвалтівника сестри, несучи на собі тавро вбивці, до рідної родини і вірить, що все залишилося позаду. Але чи це так? Розповідь – пролог із роману "П'ятеро", до якого увійшли події першої книги.