З лав Радянської армії демобілізувався за інвалідністю, яка і стала причиною його ранньої смерті. Авантюрист у душі, займався бойовими мистецтвами і перебував у Конфедерації Анархо-Синдикалістів, де поширював листівки та газети, перебував у охороні кандидатів від організації, брав участь у передвиборній агітації і т. д. Проте політика незабаром показала своє справжнє обличчя «найбруднішого заняття на планеті », відвернувши від себе багатьох зневірених у ній — і тоді Андрій Льгов, разом із ще десятком таких же божевільних, вирішили повернуться до кращих традицій свого улюбленого середньовіччя і створили клуб «Варяг», в якому, з одного боку, могли знайти притулок всілякі божевільні Лікарі пророкували йому ще кілька років життя, і справді, сили потихеньку залишали його, температура тіла останні чотири роки рідко падала нижче 38 градусів. Вже неможливо було їздити та битися на лицарських турнірах. І тоді він почав писати. Він встиг написати лише три фентезійно-гумористичні романи, що склала трилогію про непереможного вікінга і могутнього воїна Олафа Торкланда. Найбільше у світі Олаф любив хорошу бійку, свою дружину Асьхен та рідкісний бритлендський ель. Скрізь побував рудобородий шалений улюбленець Одіна, і всюди він трощив ворогів, виходячи з будь-якої сутички переможцем. А поряд, пліч-о-пліч з великим воїном, завжди стояв його друг Хеймлет, принц датський. Всі три книги були видані вже після смерті автора, в 2000 році. на палітурці І. Вороніна.