1946 рік, післявоєнний Гамбург лежить у руїнах. Британський офіцер Льюїс Морган призначений тимчасовим губернатором Гамбурга та його околиць. Він кілька років не бачив свою дружину Рейчел та сина, але війна позаду, і сім'я має возз'єднатися. Губернатора поселяють в одному з небагатьох уцілілих будинків Гамбурга – у розкішному та затишному особняку на березі Ельби. Але в будинку мешкають його нинішні господарі – німецький архітектор із дочкою. Як уживуться під одним дахом нещодавні смертельні вороги, переможці та переможені? І як до цього віднесеться Рейчел, яка так і не оговталася від трагедії, що сталася під час війни? Чи не виявиться фатальним для всіх благородне рішення не виганяти німців із дому? Біль від пережитих втрат, страх і спрага помсти, потреба в коханні та недовіра сплітаються в настільки щільний клубок, що розплутати його здатна лише ще одна драма. «Після війни» – історія кохання, зради та помсти на тлі руїн, укутаних зимовим безмовством. Цей роман робить те, що повинні робити хороші романи: ставить складні питання, пропонуючи читачеві самому відповідати ними. Книгу цілком виправдано порівнюють із романами Еріха Марії Ремарка, вона так само щемна і непередбачувана.