За останні десятиліття, починаючи з перебудови, в Росії були опубліковані сотні спогадів, щоденників, записок та інших автобіографічних документів, що свідчать про радянську епоху і підбивають її підсумок. При всій різноманітності вони оповідають про життя, прожиті під впливом історичних катастроф, таких як сталінський терор та війна. Після падіння радянської влади публікація цих творів формувала спільноту людей, які отримали доступ до інтимного життя та думок один одного. У своїй книзі Ірина Паперно досліджує цей гігантський масив документів, виявляючи у них спільні теми, тенденції та форми. Серед безлічі публікацій автор окремо розглядає дві, обравши їх за емоційну силу, масштабність мислення та літературний дар: знамениті «Записки про Анну Ахматову» Лідію Корніївну Чуковську та зошит Євгенії Григорівни Кисельової, напівграмотної літньої селянки, яка вирішила надати матеріал для сценарію фільму. Виявляючи дивовижні паралелі та контрасти між цими творами, автор показує, як радянська історія та радянська держава формували долі таких різних у багатьох відношеннях людей. Одним із важливих сюжетів книги стали тлумачення снів, у яких теж не обійшлося без вторгнення держави та історії – переважно це були кошмари. Подібні сни бачили і селяни, і партійні лідери, і відомі письменники і, зрештою, сам Йосип Сталін. Ірина Паперно – літературознавець, історик ідей, професор кафедри славістики Каліфорнійського університету у Берклі.