Майже половину жовтневого номера «ІЛ» займає документальний матеріал під назвою «Обдурені» — фрагменти із щоденників 1939–1945 рр., які таємно вів Август Фрідріх Кельнер (1885–1970), який служив при нацистах та інспекторах. Можливо, кілька майже навмання наведених цитат обґрунтують своєчасність і доречність цієї застережливої публікації: «Мрак в умах доповнюється порожнечею в душах. Дивлячись на цей народ, хочеться вити… Бал правлять грубість, жорстокість, жага до влади, чванство». «Тепер неминуче виникають питання: хіба ми стали щасливішими, окупувавши низку країн? Чи отримав кожен конкретний, окремий німець щось від цих завоювань?» «Якщо після закінчення війни німецький народ збереться з духом і постарається визначити найпохмуріші сторони гітлерівської тиранії, то преса та її співробітники виявляться першими у списку…» «Війна викривила мислення людей , і всі їхні дії підпорядковані завданням війни. Похмілля триватиме довше, ніж це може уявити собі затятий песиміст».