Наприкінці 1941 року, коли канонір протитанкового артилерійського дивізіону 22-ї танкової дивізії Генріх Метельман прибув на Східний фронт, цей вихованець Гітлерюгенда і переконаний нацист відчував ейфорію від тріумфальних перемог вермахту і вірив у військовий геній. Однак незабаром захоплення поступилося місцем здивуванню, а потім і розчаруванню. Війна в Росії дуже відрізнялася від яскравих пропагандистських картинок. І Метельман побачив її з найпохмурішого боку. Перемоги змінилися катастрофічними поразками. 22-а танкова дивізія була розбита під Сталінградом. Самому Метельманові дивом вдалося вирватися з казана. На той час він зневірився в нацистському режимі і щиро полюбив російський народ. Незважаючи на найсуворішу заборону, всю війну Генріх Метельман таємно вів щоденник — і в окопах Сталінграда, і під час кровопролитної битви за Крим, і в хаосі відступу через всю Польщу та Німеччину. Декілька потертих записників стали основою цих унікальних мемуарів. Вони дозволили авторові вже в похилому віці відновити картини запеклих боїв та суворого солдатського побуту та щиро, у найменших подробицях розповісти про те, якими насправді були життя та смерть на Східному фронті.