БОГ дав одну особистість, потім сповіщення, а потім народ. Ця послідовність як історична, і теологічна. Бог спочатку дав одну особу, Ісуса Христа. Він дав особистість, а не віровчення, як об'єкт нашої віри та як основу нашого спасіння. Проголошення ґрунтується на особистості.

Ця особистість і є змістом проповіді. Рання церква сповіщала «Цього Ісуса», заявляючи про те, що Бог створив через Нього. Слово, що проповідується, незабаром стало записаним і зібраним у книгу, яку ми називаємо «Новим Завітом», і було додано до «Старого Завіту», щоб сформувати християнську Біблію. Біблія - це записана (рорма сповіщення про те, що зробив Бог. Бог дав Біблію, а не катехизис. Проголошення закликає до відгуку.

Відповідь ґрунтується на особистості. Ця особистість і є змістом проповіді. Рання церква сповіщала « цього Ісуса», заявляючи про те, що Бог створив через Нього. Проповідуване Слово незабаром стало записаним і зібраним у книгу, яку ми називаємо «Новим Завітом», і було додано до «Старого Завіту», щоб сформувати християнську Біблію. форма сповіщення про те, що Бог зробив, дав Біблію, а не катехизис. Христа, який і є Слово, Бог дав Слово, до того як дав церква. у цій книзі. Я прагну розповісти кожен аспект вчення про церкву Христа. У той час як ми робимо акцент на церкві у зв'язку з цілями нашого вивчення, ми повинні також пам'ятати, що вона не є метою сповіщення, а результатом його.

Усна звістка про Ісуса Христа зібрала народ, і таким чином. створила церкву. Ця звістка була записана для використання цим народом, і щоб сприяти їм у проголошенні. Зрештою, церква потребувала відрізнення авторитетних документів від інших писань, тому визнала «канон» Писання. В історичному сенсі можна сказати, що “церква дала нам Біблію”. Але не було жодної особистості, ні групи людей, хто став би засобом формування Писання. Церква зібрала та зберегла Біблію. Вчинивши таким чином, вона визнала для себе авторитет цих писань, а також визнала в них джерело свого життя. Хоча церква історично з'явилася до Біблії, як зібрання книг, але саме Слово, що міститься в Біблії, з теологічної точки зору з'явилося раніше церкви. Визнання канону Писання було визнанням церквою, що вона не встановлює своєї влади, а навпаки підпорядковується авторитету апостольської проповіді, яка записана в апостольських Писаннях.