Працювати офіціанткою у бордель-кафе не входило до моїх планів. Але коли ти прокидаєшся в канаві з розбитою головою, без сім'ї та минулого, тебе особливо не питають. Ганчірку в зуби і марш драїти столи після дванадцятигодинної зміни. Тут не платять за понаднормові, немає перерв на обід, і просто так не звільнишся, адже за документами ти записаний власністю цього злачного закладу. Чи могло все стати ще гірше? Запитайте про це у господаря гарему, який мене щойно купив. У нього моторошні очі, поганий характер, десять принизливих прізвиськ для однієї мене і стільки ж лякаючих таємниць у похмурому особняку. І час вирішувати, як вибиратися з цієї пастки, поки вони не мене не прикінчили.