Серед описово статистичних джерел з історії України важливе місце займають описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. Фактично в них вперше було зроблено спробу охарактеризувати один із важливих регіонів українських земель, відомий під назвою Слобідської України. Ці унікальні за змістом джерела містять відомості про адміністративно-політичний устрій, кількісний склад та соціально-етнічну структуру населення, його занять, побуту та культури. В даний час ця територія входить до складу Харківської та Сумської областей України та частково Воронезької, Білгородської та Курської областей Росії. Зважаючи на те, що Слобідська Україна стала активно заселятися з часу визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. проти польсько-шляхетського панування за створення власної держави, описи Харківської намісниці, дозволяють відтворити процес заселення та господарського освоєння краю на кінець 70 — середину 90-х років XVIII ст. На сьогодні відомі три описи Харківського намісництва:1. Топографічний опис Харківського намісництва 1785.2. Топографічне опис Харківського намісництва1787 года.3. Топографічний опис Харківського намісництва з історичною передмовою. Два останні описи публікувалися в різний час. Щодо першого документа, то він у другій половині ХІХ ст. вважався втраченим. Публікація всіх трьох описів та інших тісно пов'язаних з ними документів в одній книзі дозволить встановити не лише їх походження та підсумувати результати тривалої дискусії з цього приводу, а й показати їх взаємовідносини, достовірність інформації, яку вони містять. Харківське намісництво як окрема адміністративно-територіальна одиниця, що проіснувала фактично з 1780 до кінця 1796 р. 2 Згідно з указом від 12 грудня 1796 р. йому не тільки поверталася попередня назва — Слобідсько-українська губернія, а й територія, яку вона займала до створення намісництва. Виникнення намісництва. у життя «Установи для управління губерній Всеросійської імперії» (1775 р.). Ліквідація залишків попереднього автономного управління на території імперії взагалі і в Україні, зокрема, викликали значний інтерес не лише членів уряду Катерини II, а й самої імператриці до стану новостворених намісництв та губерній. Тому в листопаді 1777 р., після ознайомлення з короткими описами Воронезької та Московської губерній, Сенат запропонував усім губернаторам та намісникам скласти описи довірених їм територій.