«Ми були ровесниками, ми були на «ти», ми зустрічалися в Парижі, Римі та Нью-Йорку, двічі я була його конфіденткою, він був шафером на моєму весіллі, я була присутня в залі під час обох над ним судилищ, листувалася з ним, коли він був у Норенській, проводжала його в Пулковському аеропорту. Але весь цей гордовитий список нічого не означає. Це простий ланцюг випадковостей, і жодного, ні найменшого місця в житті Йосипа я не займала ». Тут все правда, крім останніх фраз. Рада Аллою, ім'я якої рідко виникає в літературі про Бродського, у шістдесяті роки належала до кола найближчих поетові людей. І її спогади повертають нашому уявленню про молодого Бродського широту та об'ємність, що втрачається з часом.