Кутолін Владислав Олексійович-відомий вчений, доктор геолого-мінералогічних наук (1933 р.н.) До 78-річчя від дня народження (2011 р.) Владислав Олексійович Кутолін народився в м. Томську (1933 р.) у родині великого спеціаліста редкометалл промисловості: (Лауреати Сталінської премії за видатні винаходи та докорінні вдосконалення методів виробничої роботи, старший брат Кутоліна С.А. Прекрасна пам'ять, тонкий гумор, неабиякий розум Владислава Олексійовича, виняткова начитаність з юності російської (Пушкін, Лермонтов,Діккенс,Дж.К.Джером, Флобер, Франс) дивним чином ще в молодості поєднувалися в ньому з різними хобі - полювання на борову дичину, бальні танці, класична боротьба,фотографія, - особливо пейзажів природи, спортивна стрільба, лижі, плавання, а пізніше "біг від інфаркту" і підводне полювання. Дружба з ранніх років з Володимиром Миколайовичем Довгалем, а також вплив старшого двоюрідного брата його К.К. , швидше за все, вплинули на те, що і він вступає на геолого-розвідувальний факультет Томського політехнічного інституту, а після закінчення нетривалої роботи в геологічній експедиції Новосибірська опиняється в аспірантурі інституту Геології та Геофізики СО АН СРСР, де й захищає кандидатську дисертацію під керівництвом одного із визнаних світових авторитетів – академіка Ю.А.Кузнєцова. Самостійність мислення та шепіт чорних губ Землі дозволяють йому не боби розводити і не шапочним розбором чужих ідей займатися, а, мало не розбившись в коржик, освоїти розширений курс хімії, фізичної хімії, ґрунтовним чином вивчити методи, абсолютно нові для нього, - методи математики-статистичного аналізу. Будь-яке засвоєння - є подолання, подолання як труднощів самої дисципліни, а й себе, своєї ліні, яка розводить туруси на колесах з розгону і без далеких розмов. І всю цю канитель Ювіляр з честю, і майже завжди впевнено долає, розв'язуючи руки собі у засвоєнні горизонтів проблем петрохімії, петрології базальтів, розбираючись у тому, що там відбувається на Землі кілометрів так на 50-70, привертаючи увагу до своїх теоретичних розробок як наукового ареопагу, так вітчизняних та зарубіжних шукачів істини від молоді, серед яких є і ті, хто прозріває істину в Працях В.А.Кутоліна і ті, хто як вертери-почушкіни дзвонять у дзвони анекдоти, що почули від своїх старших начальників, розмінюючи Істину на дрібні монети пустих помислів. Особливо цікаві погляди Владислава Олексійовича на будову мантії Землі, які не просто дозволяють від тягаря побудови Рінгвуда, а дають чітко розумні тлумачення одному з найскладніших і заплутаних питань геології верхньої мантії Землі (1. "Вебстерітова модель1-0" /kutol.narod.ru/Kutolins_va/_Conferences_Petrographic_pdf_List.pdf;2. "Склад верхньої мантії Землі та походження деяких магматичних формацій" - 2003р.)-http://kutol.narod.ru/Kutolins_va/mantia_formation.mht.3. Доповідь у 2010 році з вебстеритової моделі"-http://kutol.narod.ru/Kutolins_va/attachments_01-11-2011_14-20-17.zip. Віддаючи данину поточному моменту часу, який нібито вимагає розірватися на частини і все звести до вилучення копійки з теорії, добре, що не теорії "колюшки", В.А.Кутолін витягує перли земної юдолі, перетворюючи їх на "петрозит", відкриває способи утилізації "зол винесення", рекомендує склад створення безвипалювального стінового каменю з відходів гірських порід місцевих ресурсів Новосибірської області.Рухається за принципом - від складного до простого: "від цегли до діамантів". Одним словом, наставляє Розумом Практику, за нотами розігруючи скрипку Теорії. >