Читачам, які пам'ятають події літературного життя СРСР, напевно знайоме ім'я критика Корнелія Зелінського. Книга «Розмова з батьком» належить перу сина – священика, релігійного письменника, публіциста. Очевидно, що світогляд сучасника Жовтневої революції, колективізації, сталінських репресій і погляд на життя людини, яка народилася в 1942 році і прийняла сан, мало в чому збігаються. Але любов важливіша за ідейні розбіжності і допомагає нам зрозуміти, що примирення не означає скасування відмінностей, а є їх викупленням, «посильним відшкодуванням в одному житті того, що було втрачено в іншій». Небагато в сьогоднішній літературі таких пронизливо щирих і актуальних книг, як ця, що нагадує нам про те, що «за незмінною справедливістю правил приховано без будь-якої суперечки між ними – тепло долоні Божої, на якій всі ми можемо вміститися». Значимість цієї думки та цього почуття доступна для прихильника будь-якого віросповідання.