«Насадження великої фабрично-заводської промисловості було однією зі змін, внесених у російське життя XVIII століттям. До того часу в нашій вітчизні існувало лише дрібне кустарне виробництво, що здавна зосереджувалося в тому чи іншому районі, дивлячись за умовами, які були для кожного промислу сприятливі. Той, хто перегортатиме новгородські переписні книги кінця XV і початку XVI століття, помітить ясні сліди кустарної залізоробної промисловості в межах північних новгородських плям: Обонежської та Водської. Серед продуктів господарства, якими тамтешні селяни вносили оброк землевласникам, переписні книги згадують серпи, коси та сокири, що виготовлялися у невеликих горнах, що становили власність окремих селянських дворів. Такий же металургійний район існував у XVII столітті в повіті Устюжни Залізничної, у Приураллі та навколо міста Тули, звідки уряд набирав ковалів для казенних потреб і де він намагався влаштувати казенні заводи…»