Антивоєнний роман «Година мертвих очей» – найпопулярніший роман Гарі Тюрка і, безсумнівно, одна із взагалі найпопулярніших книг у НДР, втім, що десять разів перевидувалася і вже після об'єднання Німеччини. До речі, це був єдиний твір Тюрка, опублікований ще під час поділу Німеччини та у ФРН (мюнхенським видавництвом «Дамніц Ферлаг» 1980 року). Але треба сказати, що після першого видання 1957 року роман Тюрка був підданий нищівній критиці з боку партійного керівництва Спілки письменників НДР за його «недостатню партійність». Тюрку оголосили сувору догану, а книгу вилучили з бібліотек. Тільки небачений успіх чеського перекладу роману 1960 року змусив східнонімецьких видавців перевидати роман. При перевиданні Тюрка змусили зняти посвяту, зроблену ним своїм загиблим товаришам по службі, нібито «обеляюче нацистських убивць». Автор відновив його лише у виданні 1994 року. Це не дивно – окрім чіткої антивоєнної позиції автора в романі досить докладно описується підготовка та тактика німецьких розвідувально-диверсійних груп на Східному фронті наприкінці Другої світової війни. Нічні розвідувально-диверсійні операції, які зображує автор у цьому популярному романі, що викликав жваві суперечки про Другу світову війну, називали командою смертників: молодих парашутистів в останню військову зиму висаджують у районі Мазурських озер у радянському тилу для розвідки позицій Червоної армії, що готується настання проти Німеччини. Вони великі майстри у своїй справі, але вони помічають, що їхні окремі успіхи сумнівні, і у них починають виникати сумніви і в правоті справи, за яку вони воюють. Гаррі Тюрк написав дивовижно захоплюючу книгу. Як навряд чи в якомусь іншому літературному творі післявоєнного часу підкуповує справжність, з якою автор зображує розвиток подій на фронті. Герої цього роману взяті із дійсності. Фронтовик Гарі Тюрк присвятив книгу своїм загиблим товаришам.