«…Коли у бій йшли, ми з вірою в богів, Кожен вірив у долю, померти був готовий. І від тієї самої віри міцнішали тіла, Наші хоробрість і воля вершили справи…» IX століття, слов'янські землі, небезпека і смерть чатують на кожному кроці. Гіркота і біль втрат, розчарування та крах усіх надій могли його занапастити, але він не здався. Втративши внаслідок хозарського набігу рідних та близьких, Радмір приєднується до русів і стає одним із них. Пройшовши шлях від юнака до сотника княжої дружини, юний витязь знаходить нових друзів, знаходить близьких, у його серці зароджується любов. Хозарські стріли, варязькі мечі, підступність і зрада, все це можна подолати, здолати і здолати. Він вірив у себе, у свій успіх і своїх вождів, він став одним із тих, на чиїх очах зароджувалася могутня і славна держава, ім'я якої — Київська Русь.