Розмова за чаркою чаю. А поїзд наш все далі мчить
Читати фрагмент
Моментальне завантаження
після оплати (24/7)
Широкий вибір форматів
(для всіх пристроїв)
Повна версія книги
(в т.ч. для Apple та Android)
У юності автор мріяв стати письменником. Намагався, уперто рипів олівцями. Не став через відсутність життєвого досвіду. Пізніше життя закрутило - писати стало ніколи. Сподівався, що колись потім розповім про все. Виявилося, що пам'ять – вельми ненадійна функція. Але мрія лишилася. Коли вік почав нагадувати про себе настав час підбивати підсумки. Багаж подій на той час був накопичений солідний, тому вирішено було кропати мемуари. Ось тільки писати за стільки років зовсім розучився. Довелося згадувати правила граматики, пунктуації та багато іншого. Принагідно з'ясувалося, що життя звичайної людини нікому, навіть близьким людям, не цікаве. Тоді автор почав вести задушевні розмови та слухати. Є у моїх співвітчизників сентиментальна особливість – бажання сповідатися, виговоритися, вивернути навиворіт душу, особливо коли віч-на-віч під чарку чаю. Спробував – виходить. З того часу й пишу.
FL/671449/R
Характеристики
- ФІО Автора
- Валерий Столыпин
- Мова
- Російська
Відгуки
Неперевершене поєднання спогадів і душевних розмов
Ця книга стала для мене справжнім відкриттям. Автор, який у юності мріяв стати письменником, зумів зібрати свої думки та переживання в одну цілісну історію, яка торкається найглибших куточків душі. Його мемуари наповнені щирістю, простотою та глибиною, що дозволяє читачеві відчути себе частиною його життя. Особливо вразило те, як автор вміло передає атмосферу розмов за чаркою чаю, де кожне слово має вагу, а кожна сповідь — значення. Ця книга не лише про його переживання, а й про те, як важливо слухати інших, адже кожна людина має свою унікальну історію. Я рекомендую цю книгу всім, хто цінує щирість, людяність і бажання зрозуміти світ навколо себе. Вона залишає після себе тепле відчуття і спонукає до роздумів про власне життя та стосунки з людьми.
15 книг цього ж автора
Товари з цієї категорії:
У юності автор мріяв стати письменником. Намагався, уперто рипів олівцями. Не став через відсутність життєвого досвіду. Пізніше життя закрутило - писати стал...