«Танець привидів» — перша книга в серії невпинно експериментальних і високоповажних творів Керол Масо. Подібно до матері-поезії в цьому дебютному романі, Масо працює над тим, щоб її читачі зрозуміли й прийняли смуток як пізнавану й тактильну присутність. Розповідаючи сімейну історію голосом молодої письменниці, чию матір нещодавно вбили, Масо запрошує читачів на власні очі відчути жіночу любов і мужність, здібності уяви, їхню стійкість пам’яті та щедрість духу. Саме ця сама щедрість дає читачам трансформаційну близькість, яку може запропонувати Танець привидів. Як і її герої-художники, предметом і засобом для Масо є мова, і вона смілива й небезпечна, володіючи нею. Вона відмовляється від традиційних форм оповіді на користь формованої комунікації, що нагадує Беккета та конкурує з його майстерністю створення спогадів. Занурений у розширену та напружену прозу, читач бачить привілей, їздячи на гребені ясного вираження, проходячи заплутаною місцевістю втрат і відчайдушного горя.