Моя нова повість – про цілину. Це не документальна робота. Змінено прізвища та імена героїв повісті, назви всіх населених пунктів, крім Кустанаю, обласного центру, який у 1957 році прийняв на освоєння цілинних та перелогових земель величезну кількість ентузіастів. Більшість із них приїхала комсомольськими путівками. Вони недовго жили в наметах, збудували собі добротні селища, які стали цілинними. Про освоєння цілини написано багато. Тому я не став писати те, що вже й без мене всім відомо. Моя повість – це реалії «низу» лише кількох цілинних поселень. Цей «низ», прості роботяги, працювали і існували зовсім не так, як тоді було прийнято писати в пресі і показувати в кіно. Те, що я спостерігав та описав – не істина в останній інстанції. Можливо, десь усе було інакше. Але те, про що я пишу – відбувалося саме так і майже нічого не довелося вигадувати.