Роман Владислава Задорожного «Захист від дурня», написаний 1983 року, до настання періоду гласності не мав жодного шансу бути опублікованим. По суті це була книга «для столу». Адже все, що так чи інакше проектувалося на тодішню дійсність, старанністю навкололітературних чиновників не допускалося до народу. Але, можливо, за ці роки не тільки рукопис покривався пилом, а й його зміст — багато чого змінилося з того часу, безліч фактів, які раніше старанно приховувалися від мас, стали загальним надбанням? Ні. Роман, що ходив у роки застою «по руках» любителів фантастики, і сьогодні не втратив актуальності. Інакше, зрештою, і не могло бути. Соціальна фантастика, філософська фантастика менш схильні до часу, ніж так звана наукова фантастика, що ледве встигає (принаймні, поки справа саме так) трохи випереджати науково-технічний прогрес. Природа влади та її реалізація — ось основна тема роману, який у якомусь сенсі можна назвати у романі-попередженні суспільству.