Це особистий щоденник дочки аристократа і сановника Сугавара-но Такасуе написаний нею майже тисячу років тому. У ньому вмістилося майже сорок років життя — прихильності та втрати, заміжжя та діти, придворна служба та паломництво у віддалені храми. Можна було б сказати, що все її життя проходить перед нами у цих мемуарах, але ми не знаємо, коли померла Дочка Такасуе. Можливо, після закінчення щоденника (їй вже було за п'ятдесят) вона пішла в тиху гірську обитель і там закінчила дні в молитві, сподіваючись на милість будди Аміди, який на схилі років з'явився їй у баченні. мрійниця, яка «закохувалась в обмани», уявляла себе героїнею роману, нерідко мріяла наяву, а сни зберігала в пам'яті не менш дбайливо, ніж враження реального життя. На щастя, цей самотній голос не згас у віках, не загубився у хорі, і досі звучить сумно, щиро та чисто.