Розвиток військово-теоретичної думки в Європі кінця XIX - початку XX століття призвело до того, що в Генеральних штабах усіх великих держав - країн Європи стверджується ідея швидкоплинної війни. Результати її мають стати визначальними на користь однієї із сторін у найкоротший термін — від шести до восьми місяців. На початку XX ст. розстановка сил у Європі склалася так, що у разі війни між Антантою та Потрійним союзом німці приречені були битися на два фронти: у Франції та в Росії. Французький реваншизм і людська міць Росії, британські флот і колоніальна імперія не залишали Німеччини шансу на перемогу в війні, що тривала. Війна, якщо німці бажали в ній перемогти, мала бути швидкою, і ворогів слід було бити по черзі. Так народився план Шліффена, виконання якого призвело б Німеччину до світового панування. З'ясування причин та обставин його краху на самому початку війни присвячено справжню книгу.