"П'яно-бар для одиноких" автор назвав "кінороманом". Художнє слово в ньому органічно сплітається з мовою кіно: швидка зміна главок, крупні плани, тимчасові перекидання, напруга сюжетних ліній, динамічні і ємні діалоги. І багато музики. У цьому романі Делано розкуто, тонко, довірливо, лірично і з великою часткою іронії розповів про найрізноманітніші іпостасі самотності, про неминучу драму еміграції, про трагікомізм жіночої старості, про переживання людей із сексуальними комплексами... І, нарешті, про радощі сумніви і муки творчості. Багато літературних критиків відносять "П'яно-бар для самотніх" до найблискучіших творчих успіхів Полі Делано.