Повість Дюма «Отон-лучник» — вільна обробка низки нижньорейнських (німецьких та нідерландських) легенд, вписаних у конкретний історичний контекст середини XIV ст. У цій повісті, як і в багатьох інших своїх творах, Дюма використовує прийом поєднання вигадки і дійсності: реальні топоніми, титули, прізвища, імена додаються в поєднаннях до персонажів, створених його фантазією.