Маяк стоїть біля моря. Звичайна річ, скажете ви. Але маяк, де живуть рудий Едвін та Ельза, не просто біля моря — він майже на краю світу. І коли Едвін раптом вирушає у плавання, Ельза залишається далекому північному березі зовсім одна. Гаразд, не зовсім: з нею вовк на прізвисько Кулик-Сорока і якийсь Капоряк у пляшці. Капоряк у пляшці – не іграшка чи статуя, це просто старий знайомий Едвіна, який посилає листи пляшкової поштою. А рудий Едвін? Він у дорозі, хвилі за бортом вирують. Він говорить із кораблем на ім'я «Антоній і Солодка Н.». Навіть вступає в змову з ними. З ким це "з ними"? З Антонієм і Сладкой Н., звичайно: він просить їх допомогти йому в одній виключно важливій справі. (Спойлер: вони обов'язково допоможуть, а ви все одно здивуєтеся.) У новій повісті Марії Ботєвій напрочуд все: і життя героїв, і стиль оповідання, і ланцюжок сюжетних поворотів. На читача чекає захоплююча подорож відкритим морем, з обов'язковими туманом і штормом — а хіба буває плавання без шторму? Але крізь імлу і бризки раз у раз проглядає вогник — мерехтливий, слабкий: здається, цей маяк давним-давно не закривали на ремонт. Але він потрібен героям книги — і розвалитися на шматочки просто не може, незважаючи на всі бурі та негоди.