... Якось тато приносить додому цуценя. Ну як щеня — одне непорозуміння: таке маленьке, що поміщається в долоню, спить і їсть, а більше нічого не робить. З таким і гуляти вийти соромно. Побачать – засміють. Але виявляється, що коли тобі є про кого піклуватись, життя змінюється. І не лише твоя — усієї родини. Про це повість «Кілька кадрів для дідуся».