Вони - рашмери. Люди попелу. Відібрані з тисяч, безправні раби церкви, яка заволоділа їх душами та тілами. Витратний матеріал, який століттями женуть на землі Краймора, де більшість обраних знаходить смерть у перші роки, а ті, хто вижив до кінця своїх днів, не можуть розірвати незриму нитку, що міцно прив'язала їх до Крайнього Півдня. Цій партії новачків не пощастило від початку. Церква скупа і примудряється отримувати вигоду навіть при перевезенні свого видобутку, і цього разу економія призвела до загибелі живого вантажу. Рідкісні щасливчики, яким пощастило вирватися з трюму, потрапили у владу великого круговороту солоних вод, і він неминуче викине дерев'яну шкаралупу на каміння Краймора. Але не факт, що до цього моменту вдасться дожити, адже під дошками палуби ховаються ті, з ким попіл обійшовся безжально. Їх багато, вони сильні та голодні, а дошки, на жаль, довго не протримаються…