«Коли Паоло з'явився до Мілана з нотами під пахвою, – а в ті часи, для нього всі дні були сонячні і всі жінки – красуні, – скоро зустрів принцесу. Її так. прозвали дівчата в магазині, бо вона була гарненька, а ручки в неї ніжні; але найбільше за те, що вона була гордячкою, і вечорами, коли подруги влітали в Галерею, ніби зграя горобців, - вона воліла йти одна, загорнувшись своїм білим шарфом, до воріт Гарібальді. Там вона зустріла Паоло; він блукав крутячи і перевертаючи в голові музичні ідеї, юнацькі мрії про славу!..»