Зі смертю мого чоловіка Олівера моє життя закінчилося. Мої цілі та прагнення — все це померло разом із ним на узбіччі шосе Пасіфік Кост.Оллі був донором органів. Його очі, спинний мозок, легені, серце… органи мого Оллі направили для порятунку інших життів. красу спогадів про чоловіка, якого любила, або зробити крок назустріч новому майбутньому, розуміючи, що кожен удар його серця буде нагадуванням про все, що я втратила.

***

Я не повинен був дожити до тридцяти. Мій дід помер у сорок п'ять. Серцева недостатність. Батько помер у тридцять п'ять. Все життя лікарі говорили мені, що я не побачу свій тридцять перший день народження. Моє серце відмовить. Це було лише питанням часу: рідкісна група крові і незвичайно великого розміру серце давали практично нульові шанси на трансплантацію. Я довів усім, що вони помиляються… вмираючи у свій тридцять перший день народження. грудей і почуттям провини перед його вдовою. Все життя я готувався до смерті, а тепер мушу навчитися жити. Але незабаром виявив, що жити — це не найважче.