Евер,Іноді ці листи — все, що допомагає мені прожити ще тиждень. Навіть якщо ти пишеш про всяку нісенітницю, ні про що важливе, вони важливі для мене. З Гремпсом все гаразд, і мені подобається працювати на ранчо. Але... я самотній. Відчуваю, що ізольований, ніби я ніхто, ніби ніде нема для мене місця. Начебто я просто перебуваю тут, поки щось не станеться. Я навіть не знаю, що хочу зробити зі своїм життям. Але твої листи ... завдяки їм я відчуваю, що пов'язаний з чимось, з кимось. Коли ми вперше зустрілися, я закохався в тебе. Я думав, ти чудова. Така прекрасна. Було важко думати про щось ще. Потім табір закінчився, і ми більше не зустрічалися, і тепер усе, що лишилося від тебе, — ці листи. Чорт, я щойно сказав тобі, що закохався в тебе. Закохався. У минулому часі. Більше не знаю, що це таке. Кохання з листування? Кохання, як у книгах? Це безглуздо. Вибач. Я просто встановив для себе правило, що ніколи не викидаю те, що пишу, і завжди посилаю це, сподіваючись, що тебе це не відлякає. Ти мені теж снилась. Теж саме. Ми у темряві разом. Тільки ми. І це було, як ти й казала, ніби спогад, що перетворився на сон, але це був спогад про те, чого ніколи не було, тільки уві сні це було так реально, і навіть більше, я не знаю, більш ПРАВИЛЬНО, ніж усі , Що я колись відчував у житті чи уві сні. Цікаво, що це означає, що нам снився один і той самий сон. Може, нічого, може все. Може, ти розкажеш?