Читаючи розповіді Куценка, згадуєш Чехова, Пантелеймона Романова, Шукшина. З останнім Миколи Куценка ріднить тематика оповідань та характери дійових осіб: це майже ті ж типи дивних людей, «чудиків» чи «чудаків», але герої сучасного автора більш укорінені в реальному житті. Полковник, що звільнився від каменів у нирках так само рішуче, як він звільнився послідовно від семи дружин. Маліка, дівчина з гірського аулу, яку виміняв старий наречений на старий автомобіль. Скандинавські танці, протягом яких благонамірний герой, що навіть намагається згрішити, тільки напивається (цілком російською). Завірюха, що здуває з маминого синочка його фальшиву стійкість. «Яблунька» – ліричний розповідь про старого садівника, що доглядає яблуньку як хвору дитину або кохану. «Ревність» – про ту саму російську «дуру несусвітну», про яку співає у своїх рок-баладах Олександр Башлачов. Перевірка, що показує розбіжність великих істин і реального життя. «Політ» – про страхи, уявні та реальні, що супроводжують і наш побут. Але все це не лише пригоди, а й привід для того, щоб озирнутися на себе і подумати: чи так живу? Чи не треба змінюватись, поки не пізно.