Друга книга дилогії «Дорога в нікуди» є продовженням першої книги. Події, що описуються в першій книзі, закінчуються 1935 року. У другій відбувається «стрибок у часі» і читач переноситься відразу в 1986, на початок Перебудови. Героями роману стають нащадки героїв першої книги та персонажі, які до тих подій стосунку не мають. Спільним же залишається місце дії: Південний Сибір, Бухтармінський край, що стали в радянській дійсності Східним Казахстаном і Рудним Алтаєм. Дорога в нікуди - це сімдесятирічний експериментальний історичний шлях, який змучився до кінця весь радянський народ (насамперед надірвався «коренник», російський народ). Мучилися з волі політичних авантюристів, які збили країну із загальнолюдської «стовпової дороги» на експериментальний «путівець», у спробі «встати попереду всієї планети», звалити на неї тяжкий і невдячний тягар лідера людства.