Шеф гестапо групенфюрер СС Генріх Мюллер, кривавий пес Адольфа Гітлера, не загинув і не був похований (у могилі виявили три трупи і Генріха серед них не виявилося). Після довгих мандрівок сплив у США та потрапив у поле зору ЦРУ. Наприкінці 40-х років завербувати Мюллера і надалі використовувати як радник для роботи проти СРСР – про це американці могли тільки мріяти! Розмови з Мюллером розкривають надпрофесійну єзуїтську сутність керівника державної таємної поліції. Психологічну сутичку з Мюллером американці виграли головним чином тому, що колишня потрібна людина мислила і діяла в тому ж руслі, що і її вербувальники.