«Лютий 1876 року стояв холодний і сніговий, дві дуже рідкісні якості петербурзьких зим. На площі Великого театру витягнувся цілий ряд власних екіпажів і довга стрічка візників. Кучери та візники тупцювали біля карет і саней, ляскали рукавицями і перекидалися між собою зауваженнями про пекельну погоду. Дув справді різкий вітер, йшов косий сніг, що заліплював очі і ніби гострими голками колував обличчя…»