Книга канадського історика Девіда Схіммельпеннінка ван дер Ойє описує внесок імперської уяви в політику далекосхідної експансії Росії у перше десятиліття правління Миколи II. Спираючись на масив різнорідних джерел — травелоги, щоденники, мемуаристику, дипломатичну кореспонденцію, — автор показує, як символічна географія, геополітичні уявлення та культурні міфи про Китай, Японію, Корею впливали на прийняття конкретних рішень, які посилювали присутність Росії на Тихоокеанському. Російське «східництво» і страх «жовтої небезпеки», «конквістадорський» імперіалізм і проект «мирного проникнення» — ці різні образи і прогнози російської долі Східної Азії аналізуються і крізь призму свідомості неординарних політиків, науковців і публіцистів, й у контексті мас та емоцій тієї епохи.