Фігура всесвітньо відомого творця галереї дивним чином ховається у тіні свого дітища. Посвячені Третьякову книги, статті, телепередачі із запалом розповідають про художників, яким він опікувався, про картини, ним придбані, про те, як продовжувала існувати Третьяковка після смерті її творця. При всій достатку присвяченої П.М. Третьякову літератури здається, що невідомий художник накидав легкими штрихами його образ, взявся було за фарби - але так і не закінчив картини, не розквітнув її яскравими фарбами індивідуальності, не вдихнув у неї Божу іскру душі... Зрозуміло, говорячи про Третьякова, не можна обійти увагою те, що становило йому мета життя - створення колекції картин у Лаврушинському провулку. Проте основне своє завдання автор бачить у тому, щоб з опорою на документальні свідчення показати читачеві багатогранну особу, якою був Павло Михайлович Третьяков.