Головними героями книги є кілька поколінь однієї петербурзької, інтелігентної єврейської родини. Розповідь починається з опису одного з найважчих днів блокади, коли героїні Фірочці виповнюється 30 років. Однак у поле зору читача потрапляють і світлі моменти життя цієї колись великої та дружної сім'ї - про них згадує мати, що згасає від голоду і хвороб, про них нагадує і представлена на першій сторінці обкладинки справжня фотографія сім'ї. Тоді, у 1912 році, всі вони, включаючи річну Фірочку, були щасливі та благополучні. Вмирає мати і, після похорону, дві сестри, Фірочка та Катюша, разом з маленьким Ілюшею, їдуть в евакуацію до Києва, до старшої сестри, Риточки та її дітей. Фірочкін чоловік Саня залишається у блокадному Ленінграді, щоб продовжити роботу на військовому заводі та виконувати замовлення фронту. Так починається ця сімейна сага, яка охоплює приблизно сто років життя цих людей. Тут описуються і долі їхніх дітей: Іллюші та Наташі, яким вже за Хрущова та Брежнєва довелося набивати собі шишки. А також і після них, до початку 90-х років, до самого від'їзду до Ізраїлю.