Нова книга М. Липовецького є «пунктирною» історією трансформацій модернізму в постмодернізм і подальших мутацій останнього в пострадянській культурі. Стабільною підставою даного дискурсу, на думку дослідника, є «паралогії» — інакше кажучи, мислення за межами норм та меж загальноприйнятих культурних логік. Евристичні та естетичні можливості «паралогій» російського (пост)модернізму розкриваються в книзі насамперед шляхом докладного аналізу широкого спектра культурних феноменів: від К. Вагінова, О. Мандельштама, Д. Хармса, В. Набокова до Відень. Єрофєєва, Л. Рубінштейна, Т. Толстой, Л. Гіршовича, від В. Пєлєвіна, В. Сорокіна, Б. Акуніна до Г. Брускіна та групи «Сині носи», а також ряду фільмів і п'єс останнього часу. Одночасно автор розробляє динамічну теорію російського постмодернізму, що дозволяє вписати цей напрямок у контекст російської культури та визначити значення постмодерної естетики як необхідної фази в історичному розвитку модернізму.