Справжня романтика є лише у танкових військах. Ситий гарчання танкових дизелів за кілька хвилин до світанку. Під зав'язку наповнені баки, повні боєукладки, у курсовому та спареному кулеметі заправлені стрічки, і командир налагоджує на вежі улюблений ДШК, шукаючи поглядом на горизонті нахабну муху Алуетта, яку 12,7 зніме за кілометр легко. І впевненість у тому, що там, за далекими пагорбами, чекає біле місто, що потопає в зелені, де чекають на втомлених танкістів дівчата, квіти та пиво. І треба тільки пройти через це плато, усеявши його обвугленими скелетами Елефантов і Сарацинов, і пройдемо, як проходили не раз. І нехай замість білого міста будуть знову руїни, замість дівчат – снайпери УНІТА, а замість пива – пайковий ром панцергренадерів Рауля, але все одно – ми знову перемогли. Броня міцна та танки наші швидкі! Півсотні оповідань про війни яких не було