Справжня романтика є лише у танкових військах. Ситий гарчання танкових дизелів, за кілька хвилин до світанку. Під зав'язку наповнені баки, повні боєукладки зі снарядами, в курсовому та спареному кулеметі заправлені стрічки та командир налагоджує на вежі улюблений ДШК, шукаючи поглядом на горизонті нахабну муху Алуетта, яку 12,7 зніме за кілометр легко. І впевненість у тому, що там за далекими пагорбами чекає біле місто потопаюче в зелені, де чекають на втомлених танкістів дівчата, квіти та пиво. І треба тільки пройти через це плато, усеявши його обвугленими скелетами Елефантов і Сарацинов і пройдемо, як проходили не раз. І нехай замість білого міста знову руїни, замість дівчат снайпери УНІТА, а замість пива пайковий ром панцергренадерів Рауля, але все одно ми знову перемогли. Броня міцна та танки наші швидкі!