Удостоєний нагород релігієзнавець Річард Баукхем тут досліджує історичну постать Ісуса, оцінюючи джерела та показуючи, що вони надають нам гарні історичні докази його життя та вчення. Щоб помістити Ісуса в належний історичний контекст, як єврея з Галілеї на початку першого століття нашої ери, Баукхем дивиться на єврейську релігію та суспільство в землі Ізраїлю під римським правлінням. Він досліджує символічну практику Ісуса, а також його вчення, дивиться на його громадську кар’єру та наголошує на тому, що його дії, такі як зцілення та спілкування з відомими грішниками, були такими ж важливими, як і його слова. Баукхем пише, що Ісус був відданий Богові Ізраїлю, приділяючи особливу увагу батьківській любові та співчуттю Бога, і, як кожен єврейський вчитель, він пояснював Тору, але робив це у свій особливий спосіб. Після обговорення того, як Ісус розумів себе та що врешті призвело до його смерті на римському хресті, Баукхем завершує розглядом значення, яке Ісус мав для християнської віри в усьому світі.