Дочка графа, дружина сенатора, племінниця останнього польського короля Станіслава Понятовського, Ганна Потоцька (1779–1867) самим своїм походженням була призначена для ролі, яку вона так блискуче грала у польському та французькому суспільстві. Красива, яскрава, розумна, відважна, вона пристрасно любила свою нещасну батьківщину і, не втрачаючи надії на її відродження, до кінця залишалася відданою Наполеону, з яким не тільки вона ці надії пов'язувала. Свідок великих подій – вона жила у Варшаві та Парижі – графиня Потоцька описала їх із суто жіночою увагою до значних, хоч і дрібних деталей. Погляд, манера спілкування, що випадково вирвалося слівце говорять їй про людину набагато більше за її «парадний» портрет, і ми з незмінним інтересом слідуємо за нею в її точних спостереженнях і сміливих висновках. Цікаві, свіжі та незвичні сучасному оку характеристики Наполеона, Марії Луїзи, Олександра I, графині Валевської, Мюрата, Талейрана, великого князя Костянтина, Новосильцева та багатьох інших представників тієї неспокійної епохи, в якій, за словами графині, «змішалося стільки радісних спогадів і відчаю ».